22 III 1917, Київ — I 1944, концтабір Плашов (Краків)

Назад

PL  |  DE  |  ENG  |  UKR

Біографія

Поетеса, за власним рішенням писала польською. Дебютувала ще у віці 14 років і миттєво стала важливою персоною польського літературного життя.

Народилася у 1917 р. в Києві (справжнє ім’я Сара Поліна Ґінцбург). Виховалася в Рівному на Волині у міщанській, російськомовній сім’ї. Вчилася у польськомовній гімназії, що було її особистим вибором. Вона захоплювалася поезією Юліана Тувіма та Болеслава Лесьмяна. Дебютувала вже в 1931 р. у гімназії з віршем „Uczta Wakacyjna” (“Свято канікул”), який надрукували у шкільній газеті. Через три роки її вірш “Граматика” відзначили на Конкурсі молодих поетів, який організовав важливий літературно-суспільний тижневик з Варшави „Wiadomości Literackie” („Літературні новини”). З 1936 р. співпрацювала з сатиричним тижневиком „Szpilki” (“Шпильки”). У тому ж році вона видала свій єдиний збірник поезії „O centaurach” (“Про кентаврів”).

Вірші Зузанни з раннього періоду були вельми сенсуальними, зверталися до фізіології та біології. Їх можна сприймати як бунт проти міщанського стилю життя. Поетеса зверталася у творчості до міфів та традицій, зокрема Далекого Сходу, і культур: старогерманської, Середземномор’я, а також єврейської.

Перші роки війни Зузанна провела у Львові. Оскільки вона мала типово семіцьку зовнішність, мусила приховувати своє походження та переховуватися. Її все ж таки арештувало гестапо, імовірно після доносу Хомінової, колишньої консьєржки будинку, де жила Зузанна. Однак тоді поетесі вдалося уникнути найгіршого. Вона втекла до Кракова, а Хомінову Зузанна зобразила у віршіNon omnis moriar” („Я не уся помру”). У Кракові після наступного доносу поетеса була арештована та після перебування у тюрмах потрапила до таборі у Плашові, де її імовірно розстріляли у 1944 р.

Поетеса, за власним рішенням писала польською. Дебютувала ще у віці 14 років і миттєво стала важливою персоною польського літературного життя.

Народилася у 1917 р. в Києві (справжнє ім’я Сара Поліна Ґінцбург). Виховалася в Рівному на Волині у міщанській, російськомовній сім’ї. Вчилася у польськомовній гімназії, що було її особистим вибором. Вона захоплювалася поезією Юліана Тувіма та Болеслава Лесьмяна. Дебютувала вже в 1931 р. у гімназії з віршем „Uczta Wakacyjna” (“Свято канікул”), який надрукували у шкільній газеті. Через три роки її вірш “Граматика” відзначили на Конкурсі молодих поетів, який організовав важливий літературно-суспільний тижневик з Варшави „Wiadomości Literackie” („Літературні новини”). З 1936 р. співпрацювала з сатиричним тижневиком „Szpilki” (“Шпильки”). У тому ж році вона видала свій єдиний збірник поезії „O centaurach” (“Про кентаврів”).

Вірші Зузанни з раннього періоду були вельми сенсуальними, зверталися до фізіології та біології. Їх можна сприймати як бунт проти міщанського стилю життя. Поетеса зверталася у творчості до міфів та традицій, зокрема Далекого Сходу, і культур: старогерманської, Середземномор’я, а також єврейської.

Перші роки війни Зузанна провела у Львові. Оскільки вона мала типово семіцьку зовнішність, мусила приховувати своє походження та переховуватися. Її все ж таки арештувало гестапо, імовірно після доносу Хомінової, колишньої консьєржки будинку, де жила Зузанна. Однак тоді поетесі вдалося уникнути найгіршого. Вона втекла до Кракова, а Хомінову Зузанна зобразила у віршіNon omnis moriar” („Я не уся помру”). У Кракові після наступного доносу поетеса була арештована та після перебування у тюрмах потрапила до таборі у Плашові, де її імовірно розстріляли у 1944 р.

Зрада
Українською мовою переклала Наталія Бельченко

Не встежить ніхто за мною.
Гріх з замші й летючої миші
як лилик вниз головою під стріхою страху звисав –
У сутінках вислизну з вежі, укріпленої найміцніше,
крізь гострі осині жала
крізь нетрі отруйних трав – 

Гнітючі скелі скрижалей повстануть з руїн, так само
ще двадцять ведичних адів,
вогонь,
завивання
страшне,
загрозлива ніч фанатична мене зажбурляє зірками.
Та ртуттю втечу поміж пальцями.
Ніщо не зупинить мене.

Ти зробишся вовком – я плискою,
ти будеш орлом, я щосили
у здогадах незбагненних впильную польоти над прірвою.
А світ мене не впіймає,
коханий – люблений – милий,
якщо я сама
не стану
люб’язно-травнево
вірною.