1907, Варшава – IV 1943, гетто у Варшаві

Художниця та вчитель рисунку, яка разом з чоловіком Ісраелем Ліхтенштейном брала участь в культурній діяльності варшавського гетто та в роботі Єврейської громадської самопомочі. Мистецька спадщина Ґели Секштейн (більше ніж 300 акварелей та рисунків) представляє собою виняткову збірку серед матеріалів Архіву Рінгельблюма, тобто Підпільного Архіву Варшавського Гетто, до якого входять здебільшого письмові документи.

Ґела Секштейн народилася у 1907 р. в робітничій сім’ї. Мати походила з інтелігентної сім’ї (її дівоче прізвище – Ландау), але – через те, що була людиною з інвалідністю – вчинила мезальянс та вийшла заміж за шевця. Померла у 1918 р. У зв’язку зі скрутною сімейною ситуацією Ґела досить рано мусила заробляти на своє утримання. Закінчила кравецькі курси в Організації розвитку творчості та шиттям заробляла на хліб.

З самого дитинства любила малювати і вже у школі помітили її талант. На жаль, складні життєві умови спочатку не дозволяли їй формально його розвивати. Однак Ґела безсумнівно вивчала малюнок та вдосконалювала свою майстерність. Була пов’язана зі Спілкою єврейських літераторів та журналістів. Завдяки сприянню письменників та митців (Ісраеля Єгошуї Зінгера, Йонаса Туркова, Генрика Куни), отримала стипендію та виїхала до Кракова, де в майстерні Академії мистецтв вчилася під наглядом професора Войцеха Вайса. Її картини виставлялися зокрема в салонах Єврейського товариства заохочення мистецтв та Спілки єврейських мистців-пластиків у Польщі. До Варшави повернулася у 1937 р. та через рік вийшла заміж за Ісраеля Ліхтенштейна, вчителя, журналіста та активіста партії Поалей Сіон-Лівиця. Ґела вела заняття з рисунку та ручної праці у єврейських школах. Намалювала багато портретів дорослих та дітей. Найохочіше використовувала акварель, також малювала кольоровими олівцями, графітовим олівцем та тушшю.

У 1940 р. разом з чоловіком була змушена переїхати до гетто. Незабаром народилася їхня дочка – Марґоліт. Обидвоє з чоловіком були залучені у культурну діяльність гетто та в роботи Єврейської громадської самопомочі. Ґела навчала, працювала при виставках дитячих творів, робила костюми для вистав. Ґела, Ісраель та Марґоліт загинули ймовірно на початку повстання у гетто у квітні 1943 р. Пам’ять про них збереглася завдяки документам зібраним учасниками підпільної організації “Онег Шабат”, тобто Архіву Рінґельблюма, від прізвища творця архіву Емануеля Рінґельблюма. Ісраель був близьким співпрацівником Рінгельблюма. Мистецька спадщина Ґелі (більше 300 акварелей та рисунків) представляє собою виняткову збірку серед матеріалів Архіву Рінгельблюма (Підпільного Архіву Варшавського Гетто), до якого входять здебільшого письмові документи.

Джерела:

Archiwum Ringelbluma. Życie i twórczość Geli Seksztajn, tom 4, oprac. Magdalena Tarnowska, Warszawa 2011, https://cbj.jhi.pl/documents/733243/0/ (3.02.2023).

Leociak Jacek, Biografie ulic. O żydowskich ulicach Warszawy: od narodzin po Zagładę, Warszawa 2017.

Libicka Monika, Gela. Skarb z Archiwum Ringelbluma, Warszawa 2021.

Majchrowska Anna, Z każdego dziecka wyczarować piękno, https://www.jhi.pl/artykuly/z-

kazdego-dziecka-wyczarowac-piekno,497 (3.02.2023).

Wirtualny Sztetl, https://sztetl.org.pl/pl/biogramy/5924-seksztajn-gela  (3.02.2023).