17 VII 1921, Будапешт — 7 XI 1944, тюрма у Будапешті
Біографія
Поетеса, яка писала на івриті та угорською мовою. Сіоністка, яка емігрувала до Палестини, але вже як солдат повернулася до Європи. Її вірші досі читають та співають в Ізраїлі.
Народилася 17 липня 1921 р. у Будапешті в багатій та асимільованій єврейській сім’ї. Її батько, Бела Сенеш, письменник та драматург, помер, коли Хані було шість років. Вона вчилася у приватній протестантській школі для дівчат і вже тоді зацікавилася сіонізмом. У 1939 р. емігрувала до Палестини.
Завершила дворічний курс з агрономії та приєдналася до кібуцу Седот Ям у Кесарії. Була членкинею Гаґани, єврейської таємної військової організації, яка була заснована у 1920 р. у Палестині. У 1943 р. вступила до жіночої допоміжної служби повітряних сил Великобританії. У 1944 р. її разом з іншими добровольцями висадили на парашутах на території Югославії, щоб допомогти партизанським частинам рятувати європейських євреїв. Німецька окупація Угорщини у березні 1944 р. примусила їх відкласти плани. Коли вони нарешті перетнули кордон, їх схопили угорські жандарми. Хану визнали британською шпигункою, її багато разів допитували та катували у в’язниці в Будапешті. У листопаді 1944 р. вона постала перед судом та була засуджена на смерть у виді розстрілу. Її останки перевезли до Ізраїлю у 1950 р.
Хана у відносно ранньому віці почала писати вірші, проте її творчість відкрили щойно після її смерті. Постать Хани стала для ізраїльтян символом жертви, посвячення та нескореності. Її поезію й сьогодні читають та співають найбільші артисти популярної музики (зокрема Офра Хаза), та сама авторка стала героїнею багатьох фільмів та літературних творів. Найбільш відомий твір Хани це вірш „ Халіха ле-Кейсарія” („Прогулянка до Кесарії”), його знають також під назвою „Елі, Елі” („Мій Боже, мій Боже”). Хана відома також як авторка щоденника, який вона писала під час війни до останніх моментів життя. Її записки видали на івриті у 1946 р.
Співає: Клаудія Вашак
Супровід: Томаш Качмарек
Прогулянка до Кесарії
З польської переклала Наталія Бельченко
Мій боже, мій боже,
нехай ці три речі будуть завжди, прошу,
пісок і море,
шум води,
небесне світло,
людська молитва.
До Братів
З польської переклала Наталія Бельченко
Коли нас не буде
нестимете ви вже
тягар цей важкий
величезний
Під небом ясним
на піщаному грунті
повстане будова
ізнову
Та знайте, що дорого
дасться дорога
до цього
Поетеса, яка писала на івриті та угорською мовою. Сіоністка, яка емігрувала до Палестини, але вже як солдат повернулася до Європи. Її вірші досі читають та співають в Ізраїлі.
Народилася 17 липня 1921 р. у Будапешті в багатій та асимільованій єврейській сім’ї. Її батько, Бела Сенеш, письменник та драматург, помер, коли Хані було шість років. Вона вчилася у приватній протестантській школі для дівчат і вже тоді зацікавилася сіонізмом. У 1939 р. емігрувала до Палестини.
Завершила дворічний курс з агрономії та приєдналася до кібуцу Седот Ям у Кесарії. Була членкинею Гаґани, єврейської таємної військової організації, яка була заснована у 1920 р. у Палестині. У 1943 р. вступила до жіночої допоміжної служби повітряних сил Великобританії. У 1944 р. її разом з іншими добровольцями висадили на парашутах на території Югославії, щоб допомогти партизанським частинам рятувати європейських євреїв. Німецька окупація Угорщини у березні 1944 р. примусила їх відкласти плани. Коли вони нарешті перетнули кордон, їх схопили угорські жандарми. Хану визнали британською шпигункою, її багато разів допитували та катували у в’язниці в Будапешті. У листопаді 1944 р. вона постала перед судом та була засуджена на смерть у виді розстрілу. Її останки перевезли до Ізраїлю у 1950 р.
Хана у відносно ранньому віці почала писати вірші, проте її творчість відкрили щойно після її смерті. Постать Хани стала для ізраїльтян символом жертви, посвячення та нескореності. Її поезію й сьогодні читають та співають найбільші артисти популярної музики (зокрема Офра Хаза), та сама авторка стала героїнею багатьох фільмів та літературних творів. Найбільш відомий твір Хани це вірш „ Халіха ле-Кейсарія” („Прогулянка до Кесарії”), його знають також під назвою „Елі, Елі” („Мій Боже, мій Боже”). Хана відома також як авторка щоденника, який вона писала під час війни до останніх моментів життя. Її записки видали на івриті у 1946 р.