23 V 1916, Христанія (сьогодні Осло) – 1 XII 1942, концтабір Аушвіц-Біркенау
Bio
Іда Роттманн була письменницею та актрисою. В автобіографічній збірці оповідань описує складнощі, з якими вона зіткнулась, будучи актрисою з робітничого класу.
Народилася у Христанії в 1916 р. як перша дитина єврейської пари родом з Литви, Сари Шіффер-Ґанц та Макса Вульффа Роттманна. Коли Іді виповнився рік, у цьому ж місті народився її молодший брат – Леопольд. Батьки Іди та Леопольда незабаром розлучилися, а діти виростали разом із матір’ю та дідусями в бідному робітничому районі. Іда мріяла про те, щоб стати актрисою, коли їй виповнилося 18 років почала навчатися та працювати в Національному театрі в Осло.
Протягом трьох років, з 1934 р. до 1937 р., Іда Роттманн навчалася театральної майстерності при найбільш престижному театрі в Осло. На останньому році навчання заграла три невеликі ролі – зокрема в Королі (Kongen) Б’єрнстьєрне Б’єрнсона і Поразці (Nederlaget) Нурдаля Ґріґа. В цьому ж році знялася також у трьох фільмах. Окрім ролі в адаптації роману Ґабріеля Скотта Фант, виступила також у двох фільмах знятих завдяки підтримці та фінансуванню з боку норвезької профспілки та робітничого руху. Проте Іда була більш амбітною. Навесні 1939 р. вона, з власної ініціативи, орендувала парадну аудиторію Університету в Осло, щоб представити непросту п’єсу Бернарда Шоу “Свята Йоанна”. Її виступ викликав неоднозначні відгуки, тоді вона востаннє виступила на сцені як актриса.
Після того як вона покинула сцену театру та кінематограф восени 1939 р., Іда видала автобіографічну збірку оповідань Найбільше мистецтво – вистояти на своїх ногах (Største kunsten dog på egne ben å stå). Вона торкнулася в них зокрема теми влади та міжпоколіннєвого конфлікту в Національному театрі, а також відчуження, якого вона зазнала у театрі будучи молодою студенткою родом з робітничого класу.
Через шість місяців Норвегію окупували нацисти. Коли Іда Роттманн на початку 1942 р. заповнила анкету для євреїв, яку видав режим співпрацюючий з нацистами, вона начебто працювала в канцелярії. Проте в графі „професія” вона написала „актриса”. У серпні цього ж року Іда вийшла заміж за норвезького єврея Еліаса Ґорвіца. Через три місяці їх депортували на кораблі SS Donau. Незабаром після прибуття до Аушвіц Іда загинула в газовій камері. Їй було 26 років, вона була тоді на шостому місяці вагітності.
Ida Gorvitz Rottmann in einer Filmrolle. Aus der Sammlung des Jüdischen Museums in Oslo
Ida Gorvitz Rottmann in einer Filmrolle. Aus der Sammlung des Jüdischen Museums in Oslo
The National Theater of Norway, where Ida Gorvitz was educated as an actress (Public Domain)
Ida Gorwitz as Jeanne d’Arc at the National Theatre in Norway.
Courtesy of Irene Stohn
Marriage certificate of Ida Rottmann. From the collection of Oslo Jewish Museum
Ida Rottmann with actor Harry Braude, who also died in the Holocaust. From the collection of Oslo Jewish Museum
Іда Роттманн була письменницею та актрисою. В автобіографічній збірці оповідань описує складнощі, з якими вона зіткнулась, будучи актрисою з робітничого класу.
Народилася у Христанії в 1916 р. як перша дитина єврейської пари родом з Литви, Сари Шіффер-Ґанц та Макса Вульффа Роттманна. Коли Іді виповнився рік, у цьому ж місті народився її молодший брат – Леопольд. Батьки Іди та Леопольда незабаром розлучилися, а діти виростали разом із матір’ю та дідусями в бідному робітничому районі. Іда мріяла про те, щоб стати актрисою, коли їй виповнилося 18 років почала навчатися та працювати в Національному театрі в Осло.
Протягом трьох років, з 1934 р. до 1937 р., Іда Роттманн навчалася театральної майстерності при найбільш престижному театрі в Осло. На останньому році навчання заграла три невеликі ролі – зокрема в Королі (Kongen) Б’єрнстьєрне Б’єрнсона і Поразці (Nederlaget) Нурдаля Ґріґа. В цьому ж році знялася також у трьох фільмах. Окрім ролі в адаптації роману Ґабріеля Скотта Фант, виступила також у двох фільмах знятих завдяки підтримці та фінансуванню з боку норвезької профспілки та робітничого руху. Проте Іда була більш амбітною. Навесні 1939 р. вона, з власної ініціативи, орендувала парадну аудиторію Університету в Осло, щоб представити непросту п’єсу Бернарда Шоу “Свята Йоанна”. Її виступ викликав неоднозначні відгуки, тоді вона востаннє виступила на сцені як актриса.
Після того як вона покинула сцену театру та кінематограф восени 1939 р., Іда видала автобіографічну збірку оповідань Найбільше мистецтво – вистояти на своїх ногах (Største kunsten dog på egne ben å stå). Вона торкнулася в них зокрема теми влади та міжпоколіннєвого конфлікту в Національному театрі, а також відчуження, якого вона зазнала у театрі будучи молодою студенткою родом з робітничого класу.
Через шість місяців Норвегію окупували нацисти. Коли Іда Роттманн на початку 1942 р. заповнила анкету для євреїв, яку видав режим співпрацюючий з нацистами, вона начебто працювала в канцелярії. Проте в графі „професія” вона написала „актриса”. У серпні цього ж року Іда вийшла заміж за норвезького єврея Еліаса Ґорвіца. Через три місяці їх депортували на кораблі SS Donau. Незабаром після прибуття до Аушвіц Іда загинула в газовій камері. Їй було 26 років, вона була тоді на шостому місяці вагітності.
