19 X 1871, Мінден (Німеччина) – 13 II 1943, гетто у Терезіні

Писання було для неї всім життям. Її називали “поетесою дитячої душі”. Творила тексти для дітей, але також прозу і театральні п’єси, які читали по радіо та виставляли у театрах. Була пов’язана з Білефельдом і туди поверталася протягом цілого свого життя. 

Йозефа Метц народилася у 1871 р. в Міндені як наймолодша з семи дітей судді та юриста Філіппа Метца та Ельвіри Метц, його далекої родички. У 1879 р. сім’я переїхала до нового дому, який батько збудував у Білефельді. Філіпп Метц помер від хвороби серця у 1887 р. У цьому ж році Йозефа покинула жіночу школу. Її брат Йозеф помер ще до її народження, брати Ернст Еліас та Ганс Армін вчилися на юридичному факультеті, Бертольд емігрував до США. Небагато знаємо про життя її сестер Рехи та Паулі.

4 травня 1894 р. Йозефа переїхала до Берліна. Знаємо також, що у 1909 р. жила в Мюнхені. До 1918 р. декілька разів міняла місце проживання, проте завжди любила повертатися у Білефельд, жити в кімнаті на горищі і там писати. У 1903 р. в Берліні видала свою першу книжку для дітей Didi und Konsorten (“Діді і компанія”). Згодом були організовані читання книжки (зокрема в Залі Бетховена), вони дозволили зібрати кошти, які були призначені на допомогу дітям з порушеннями інтелектуального розвитку. У 1908 р. прем’єра її п’єси Den König drückt der Schuh (“Чобіт, який тиснув короля”) відбулась у Відні, а згодом її виставили у Білефельді (1908) та Карлсруе (1913).

У 1916 р. познайомилася з Артуром Шніцлером, одним з чільних представників віденського модернізму. У цьому ж році видала новелу Wehrlose (“Беззахисні”), від якої починається помітна зміна в творчості Йозефи Метц. У наступних текстах вона торкалася тем: любові, сексуальності, перелюбства та ролі жінки в суспільстві. Водночас змагалася з фінансовими труднощами. Імовірно з цього приводу отримала одноразову допомогу з фонду для письменників прусського Міністерства освіти. Вона продовжувала писати та публікувати,  її тексти читали по радіо. 23 квітня 1931 р. у Міському театрі в Білефельді відбулася прем’єра її бурлеску Das Experiment (“Експеримент”).

У лютому 1935 р. їй як єврейці відмовили в членстві у всіх німецьких спілках письменників, вона більше не могла друкуватися. Її останній опублікований текст Eva. Aus einer glücklichen Kindheit (“Ева. З щасливого дитинства”), який має ознаки автобіографії, був виданий в маленькому тиражі єврейським видавцем в Берліні у 1937 р. У 1938 р. Йозефа провела ще декілька місяців у Білефельді зі своєю сестрою Паулою, згодом переїхала до Берліна. Не збереглася інформація про події та умови життя Йозефи в Берліні після 1938 р. 20 серпня 1942 року письменницю депортували з Берліна до гетто у Терезіні, де померла 13 лютого 1943 р. В свідоцтві про смерть як причину вказали пневмонію.

 Джерела:

Below, Irene, Josefa Metz im Kontext ihrer Zeit (Vortrag von 2019).

Josefa Metz, Archives in North Rhine Westphalia, https://www.archive.nrw.de/archivsuche?link=FINDBUCH-A91x55338519811630220180912134106912 (7.02.2023).

Metz Josefa: Death certificate, Ghetto Terezín, https://www.holocaust.cz/en/database-of-digitised-documents/document/94683-metz-josefa-death-certificate-ghetto-terezin/ (7.02.2023).

Rath, Jochen, 19. Oktober 1871: Geburt der Schriftstellerin Josefa Metz in Minden, https://historischer-rueckklick-bielefeld.com/2021/10/01/01102021/ (7.02.2023).