21 I 1897, Теплиці (Чехія) — 28 X 1944, концтабір Аушвіц-Біркенау
Біографія
Артист кабаре та драматург. У гетто в Терезіні (Терезієнштадт) він писав сатиричні тексти та виступав у кабаре.
Був сином композитора Оскара Штрауса та скрипальки й концертмейстер Гелене Нейманн (яка виступала під сценічним ім’ям Неллі Ірмен). Навчався на юридичному факультеті Віденського університету та у 1920 р. отримав науковий ступінь доктора. Спочатку він працював у банківській галузі, згодом як драматург та адміністративний директор Віденського камерного оркестру. Писав тексти для різних ревю, зокрема лібрето до ревю авторства його брата Ервіна, „Tanzende Shylock: Revue um jeden Preis in zwei Teilen” („Танцюючий Шейлок: Ревю за будь-яку ціну у двох частинах”). Його дружиною була Мира Гругенберг, журналістка, письменниця та співачка.
Після приходу до влади нацистів у 1933 р. твори Лео та Мири були заборонені. Коли Австрію приєднали до Німеччини у 1938 р., обох звільнили з роботи і позбавили права на працевлаштування через їхнє єврейське походження.
Лео та Миру вислали до гетто у Терезіні (Терезієнштадт) 1 жовтня 1942 р. Обоє заангажувалися у культурне життя табору. Лео став конферансьє у кабаре „Straus-Brettl” (“Маленький театр Штрауса”). Він написав для нього зокрема сатиричний твір „Die Stadt Als-Ob” („Містечко на ніби”). У кабаре виступала також Мира. Лео й Миру вислали до концтабору Аушвіц-Біркенау 12 жовтня 1944 р., де вони обоє загинули.
—
Питання з Терезієнштадт („Theresienstädter Fragen”)
Спів: Бенте Каган, Анна Блаут
Текст: Лео Штраус
Переклад на польську: Александер Ґлейхґевіхт
Музика: автор невідомий
Аранжування: Ронен Ніссан
Спів: Анна Блаут
Скрипка: Марцін Марковіч, Мальвіна Котц
Альт: Мажена Маліновська
Віолончель: Ян Скоповський
Контрабас: Пауліна Росланєц
Запис концерту „Незавершені життя” в Синагозі Під Білим Лелекою у Вроцлаві, 8 листопада 2017 р.
Містечко Неначе
З польської переклала Наталія Бельченко
Гарненьке є містечко,
і хоч його я бачив –
не буду називати,
назвім його «Неначе».
Не всіх людей містечко
приймає звідусюди.
У ньому привілеї
лиш тим, хто «наче» люди.
Ті «начебто» обранці
живуть віддавна там,
і «начебто» радіють
всім «начебто» вістям.
На вулицях і в брамах
завжди юрмиться люд,
в важливих «наче» справах
буває там і тут.
Йдуть люди до кав’ярень –
на five o’clock, мабуть,
бажаючи крізь галас
ще й музику почуть.
Говорять між собою
про «начебто» гешефт,
хоча вони бідніші
насправді за мишей.
В кафе ніхто не палить,
тож будеш довго жить.
В суботу ж, всім відомо,
час «наче» каву пить!
За супом вистій чергу,
ще й кубик маргарину,
стару ковтаєш брюкву –
це «наче» вітаміни.
Коли спиш на підлозі, –
де «наче» дім повік, –
то мрієш про родину
як нібито утік.
Хоч доля в тебе і тяжка,
«неначе» все чудово.
Про ранок мрієш – та, на жаль,
це «наче» ранок знову.
Артист кабаре та драматург. У гетто в Терезіні (Терезієнштадт) він писав сатиричні тексти та виступав у кабаре.
Був сином композитора Оскара Штрауса та скрипальки й концертмейстер Гелене Нейманн (яка виступала під сценічним ім’ям Неллі Ірмен). Навчався на юридичному факультеті Віденського університету та у 1920 р. отримав науковий ступінь доктора. Спочатку він працював у банківській галузі, згодом як драматург та адміністративний директор Віденського камерного оркестру. Писав тексти для різних ревю, зокрема лібрето до ревю авторства його брата Ервіна, „Tanzende Shylock: Revue um jeden Preis in zwei Teilen” („Танцюючий Шейлок: Ревю за будь-яку ціну у двох частинах”). Його дружиною була Мира Гругенберг, журналістка, письменниця та співачка.
Після приходу до влади нацистів у 1933 р. твори Лео та Мири були заборонені. Коли Австрію приєднали до Німеччини у 1938 р., обох звільнили з роботи і позбавили права на працевлаштування через їхнє єврейське походження.
Лео та Миру вислали до гетто у Терезіні (Терезієнштадт) 1 жовтня 1942 р. Обоє заангажувалися у культурне життя табору. Лео став конферансьє у кабаре „Straus-Brettl” (“Маленький театр Штрауса”). Він написав для нього зокрема сатиричний твір „Die Stadt Als-Ob” („Містечко на ніби”). У кабаре виступала також Мира. Лео й Миру вислали до концтабору Аушвіц-Біркенау 12 жовтня 1944 р., де вони обоє загинули.