9 III 1917, Київ — 1944, концтабір Плашов (Краків)

Поетеса, за власним рішенням писала польською. Дебютувала ще у віці 14 років і миттєво стала важливою персоною польського літературного життя.

Народилася у 1917 р. в Києві (справжнє ім’я Сара Поліна Ґінцбург). Виховалася в Рівному на Волині у міщанській, російськомовній сім’ї. Вчилася у польськомовній гімназії, що було її особистим вибором. Вона захоплювалася поезією Юліана Тувіма та Болеслава Лесьмяна. Дебютувала вже в 1931 р. у гімназії з віршем „Uczta Wakacyjna” (“Свято канікул”), який надрукували у шкільній газеті. Через три роки її вірш “Граматика” відзначили на Конкурсі молодих поетів, який організовав важливий літературно-суспільний тижневик з Варшави „Wiadomości Literackie” („Літературні новини”). З 1936 р. співпрацювала з сатиричним тижневиком „Szpilki” (“Шпильки”). У тому ж році вона видала свій єдиний збірник поезії „O centaurach” (“Про кентаврів”).

Вірші Зузанни з раннього періоду були вельми сенсуальними, зверталися до фізіології та біології. Їх можна сприймати як бунт проти міщанського стилю життя. Поетеса зверталася у творчості до міфів та традицій, зокрема Далекого Сходу, і культур: старогерманської, Середземномор’я, а також єврейської.

Перші роки війни Зузанна провела у Львові. Оскільки вона мала типово семіцьку зовнішність, мусила приховувати своє походження та переховуватися. Її все ж таки арештувало гестапо, імовірно після доносу Хомінової, колишньої консьєржки будинку, де жила Зузанна. Однак тоді поетесі вдалося уникнути найгіршого. Вона втекла до Кракова, а Хомінову Зузанна зобразила у вірші „Non omnis moriar” („Я не уся помру”). У Кракові після наступного доносу поетеса була арештована та після перебування у тюрмах потрапила до таборі у Плашові, де її імовірно розстріляли у 1944 р.