4 I 1900, Бурштин (сьогоднішня Україна) — VIII 1942, гетто у Львові

Поетеса, літературна та художня критикиня, яка писала переважно польською мовою та їдишем. Її експериментальна творчість поєднувала в собі поезію та живопис.

Народилася 4 січня 1900 р. у невеликому містечку Бурштин у Галичині (нині територія України). Під час Першої світової війни її сім’я втекла до Відня та згодом переїхала до Львова, де Дебора прожила більшість свого життя.

Спочатку вона писала німецькою, хоча її дебют видали польською мовою. У неї вдома не спілкувалися їдишем, проте Дебора вирішила писати свої твори саме цією мовою. До цього переконала її Рахель Ауербах, письменниця та популяризатор сучасної культури їдиш. Дебора публікувала свої твори польською а також на івриті та їдиш. Була пов’язана з літературним середовищем їдиш, хоча писала й для польськомовних газет. Публікувала есе про поезію, мистецькі рецензії та вірші. Приятелювала з Бруно Шульцем.

Поезія Дебори проявляє дух експерименту. Її віршам, написаним переважно у 30-ті рр. минулого століття, притаманні радикалізм та мінімалізм. Її поетичний експеримент полягав на поєднанні поезії та живопису, авторка називала цю техніку „білими словами”. Вона видала два томи віршів: „Таґ-фіґурн” (“Фігури дня”,1930) та “Манекінен” (“Манекени”, 1934), а також монтажі двома мовами: “Акацієс блін” (1935) та “Akacje kwitną” („Акації цвітуть”, 1936).

У 1932 р. Дебора вийшла заміж за Шуліма Баренблюта – львівського архітектора та інженера, а через чотири роки народився їхній єдиний син Аншель. Після захоплення міста нацистами ціла сім’я потрапила до львівського гетто, де їх вбили під час його ліквідації у 1942 р.