4 V 1877, Краків — 4 VI 1942, гетто у Кракові

Поет та автор пісень написаних мовою їдиш у Польщі довоєнних та воєнних часів. Протягом всього життя був пов’язаний з єврейським кварталом Кракова – Казімєжом.

Народився у Кракові 4 травня 1877 р, його справжнє ім’я – Маркус Бертіґ. Здобув початкову освіту як у хедері, тобто єврейській елементарній школі, так і у загальній школі. Згодом влаштувався на практику у столяра і там вивчив цей фах. Він активно працював заради покращення долі робітників, його творчість проявляла соціалістичну заангажованість. У роки Першої світової війни був санітаром у військовій лікарні в Кракові, після війни працював у майстерні з вироблення меблів та шпалерів у свого брата Леона. Також пробував себе у ролі актора.

Згодом почав використовувати псевдонім Мордехай Ґебіртіґ, як „новонароджений” (нім. Geburt означає „народження”). Його перший вірш „Дер Ґенеральштрайк” („Генеральний страйк”) надрукували у 1905 р. у тижневику „Socjaldemokrat” (“Соціал-демократ”). У 1920 р. була видана збірка його віршів „Фолькстімлех” (”На народну ноту”), а у 1936 р. були видані зібрані твори під назвою „Майне лідер” („Мої пісні„). Його твори написані мовою їдиш співали на сценах єврейських театрів у різних частинах світу. Мордехай – автор пісні „Унзер штетль брент” („Наше місто горить”), яка розповідає про погром у селі Пшитик, який відбувся 9 березня 1936 р. Цей твір згодом став гімном Єврейської бойової організації, який співали у краківському гетто та інших концтаборах. Після війни цей твір став символом для Вцілілих з Голокосту.

Під час окупації перебував у Лаґєвнiки під Краковом та згодом у краківському гетто. Загинув 4 червня 1942 р. від пострілу гестапівця по дорозі на місце зібрання транспорту до табору смерті. Пісні Мордехая, які документували довоєнне єврейське життя, стали безцінним свідоцтвом про втрачений світ.