3 липня 1885 р., село Максимовичі (Білорусь)
– 1941 р. гетто в Мінську
Біографія
Поетеса та авторка прози, яка писала їдишем. У 30-их рр. вона була ймовірно єдиною членкинею єврейської секції Спілки письменників Білоруської Соціалістичної Радянської Республіки. Особливо близькими для неї були теми села та природи, а також поточні суспільні проблеми.
Народилася 3 липня 1885 р. у селі Максимовичі на території сучасної Білорусі. Її батько працював лісничим, мама була домогосподаркою. Вдома було десятеро дітей. Саме мати передала Сарі любов до літератури. В дорослому віці Сара працювала керівником міської бібліотеки у Бобруйську. Час від часу брала участь у зустрічах для письменників-початківців в Мінську. У 1935 р. переїхала з сім’єю до Мінська за пропозицією міської партійної організації єврейської секції Спілки письменників Білоруської Соціалістичної Радянської Республіки, у якій Сара була ймовірно єдиною жінкою. Там розпочала вечірнє навчання на філологічному факультеті Білоруського вищого педагогічного інституту. Одночасно працювала та займалася домом. Була матір’ю трьох синів. У 30-их рр. один з них помер від пневмонії. Вона сильно пережила цю втрату.
Сара Каґан писала їдишем. Вона була представницею покоління єврейських письменників, які увійшли до літератури вже після революції. Її дебют відбувся у 1929 р., протягом довоєнної декади з’явилися збірки її віршів: В дорозі, Моя Батьківщина, Наші люди та збірка оповідань Перша премія. Перед війною вона також видала роман Скрипаль. У 1940 р. вийшла збірка її оповідань у перекладі на білоруську мову авторства Змітрока Бядулі. Була членкинею редакції їдишомовного літературного часопису „Штерн”. Авторка торкалася поточних справ, та особливо близькою для неї була тематика села: природа Білорусі та селянські герої.
Німецька армія зайняла Мінськ у 1941 р. Сара разом із сім’єю опинилася тоді у гетто, і там загинула разом із чоловіком та молодшим сином. Старший син загинув у боях на фронті. Ніхто з найближчих її родичів не дожив до кінця війни.
Поетеса та авторка прози, яка писала їдишем. У 30-их рр. вона була ймовірно єдиною членкинею єврейської секції Спілки письменників Білоруської Соціалістичної Радянської Республіки. Особливо близькими для неї були теми села та природи, а також поточні суспільні проблеми.
Народилася 3 липня 1885 р. у селі Максимовичі на території сучасної Білорусі. Її батько працював лісничим, мама була домогосподаркою. Вдома було десятеро дітей. Саме мати передала Сарі любов до літератури. В дорослому віці Сара працювала керівником міської бібліотеки у Бобруйську. Час від часу брала участь у зустрічах для письменників-початківців в Мінську. У 1935 р. переїхала з сім’єю до Мінська за пропозицією міської партійної організації єврейської секції Спілки письменників Білоруської Соціалістичної Радянської Республіки, у якій Сара була ймовірно єдиною жінкою. Там розпочала вечірнє навчання на філологічному факультеті Білоруського вищого педагогічного інституту. Одночасно працювала та займалася домом. Була матір’ю трьох синів. У 30-их рр. один з них помер від пневмонії. Вона сильно пережила цю втрату.
Сара Каґан писала їдишем. Вона була представницею покоління єврейських письменників, які увійшли до літератури вже після революції. Її дебют відбувся у 1929 р., протягом довоєнної декади з’явилися збірки її віршів: В дорозі, Моя Батьківщина, Наші люди та збірка оповідань Перша премія. Перед війною вона також видала роман Скрипаль. У 1940 р. вийшла збірка її оповідань у перекладі на білоруську мову авторства Змітрока Бядулі. Була членкинею редакції їдишомовного літературного часопису „Штерн”. Авторка торкалася поточних справ, та особливо близькою для неї була тематика села: природа Білорусі та селянські герої.
Німецька армія зайняла Мінськ у 1941 р. Сара разом із сім’єю опинилася тоді у гетто, і там загинула разом із чоловіком та молодшим сином. Старший син загинув у боях на фронті. Ніхто з найближчих її родичів не дожив до кінця війни.