1912 (або 1914), Варшава — 8 V 1943, гетто у Варшавi

Поет, публіцист, сатирик та естрадний актор. Автор текстів і пісень, які співала вся Варшава. Він був хроністом варшавського гетто, автором гімну повстанців, його також називали хроністом потопаючих.

Народився у 1914 р. у Варшаві та його творчість передусім була пов’язана зі столицею. Від початку 30-их рр. аж до вибуху війни співпрацював з „Naszym Przeglądem” (“Нашим Оглядом”)  – щоденником єврейської меншини у Варшаві. Писав також для сатиричного тижневика „Szpilki” („Шпильки”), натоміст його тексти на суспільно-політичну тематику виходили на сторінках газети „Robotnik” (“Робітник”). Писав виключно польською мовою, особливо любив творити для кабаре. Також писав тексти пісень та співпрацював з театрами: „13 rzędów” („13 рядів”), „Ali Baba” („Алі Баба”) та „Тіп Топ”.

Після вибуху війни разом з дружиною переїхав до Білостоку, де почав працювати у Театрі Мініатюр. На початку 1940 р. повернувся до Варшави та опинився у гетто. Там працював в кафе для митців „Sztuka” („Мистецтво”), де виступали також акторка кабаре Віра Ґран та піаніст Владислав Шпільман. Співпрацював з групою Онеґ Шабат – підпільною організацією, яка документувала життя у варшавському гетто. Писав вірші, які розповідали про Катастрофу єврейської нації.

У 1942 р. йому вдалося уникнути депортації до табору. Він опинився у майстерні, де виробляли щітки для одного з німецьких підприємств. Окрім роботи для окупанта там займалися підпільним виробництвом вибухових матеріалів та організували підтримку для Архіву Рінґельблюма, тобто Підпільного архіву гетто Варшави, який створили у 1940 р. завдяки ініціативі Емануеля Рінґельблюма. Владислав безуспішно намагався знайти прихисток в арійській частині міста. Він загинув під час повстання у варшавському гетто у 1943 р.